bigpo.ru
добавить свой файл
1 2 ... 22 23
Альманах издан при поддержке

народного депутата Украины

Сергея Рафаиловича Гриневецкого


Ассоциация европейской культуры „Золотая акация”


ЮГО- ЗАПАД.

ОДЕССИКА


ИСТОРИКО - КРАЕВЕДЧЕСКИЙ НАУЧНЫЙ

АЛЬМАНАХ


Выпуск 11 - ой.


Одесса - 2011


Асоціація європейської культури „Золота акація”


ПІВДЕННИЙ ЗАХІД.

ОДЕСИКА


ІСТОРИКО - КРАЄЗНАВЧИЙ НАУКОВИЙ

АЛЬМАНАХ


Випуск 11 - ий.


Одеса – 2011


ББК

Ю

Главный редактор: Савченко В.А., кандидат исторических наук, доцент, писатель.

Редакционная коллегия: Бажан О. Г. кандидат исторических наук; Гансова Э.А. доктор философских наук, профессор; Гонтар А.В. доктор исторических наук, профессор; Демин О.Б., доктор исторических наук, профессор; Добролюбский А.О. доктор исторических наук, профессор; Михайлуца Н.И. доктор исторических наук, доцент; Цвилюк С.А. доктор исторических наук, профессор.

Рецинзент: Урсу Д. П., доктор исторических наук, профессор.

Контактный телефон редакции и секции «Одессика» Одесского Дома ученых:

8050 - 3922731


ЮГО - ЗАПАД. ОДЕССИКА. ИСТОРИКО - КРАЕВЕДЧЕСКИЙ НАУЧНЫЙ АЛЬМАНАХ. - Вып. 11 -Одесса: Печатный дом, 2011.- 268с.

ПІВДЕННИЙ ЗАХІД. ОДЕСИКА. ІСТОРИКО - КРАЄЗНАВЧИЙ НАУКОВИЙ АЛЬМАНАХ. - Вип. 11. -Одеса: Печатный дом , 2011.- 268 с.


ISBN

ББК


На 1-й странице обложки – Гостиница «Большая Московская» (открытка нач. ХХ в.)

На 2-й странице обложки – Дерибасовская сер. 50-х гг. ХХ в. (фото)


Содержание выпуска № 11



Вступне слово С. Гриневецкого…………………7 (нумерация страниц по печатному изданию)

Одесские древности

Гончарук Т. Документи з фондів Одеського історико-краєзнавчого про героя штурму Хаджибея (Одеси) 1789 р. майора М. Меркеля……… 9

Михайленко Н. Документи Державного архіву Одеської області про конфіскацію майна учасників польського повстання в Одесі у 1830–ті  рр…………………………………………………………………………………………...14

Желясков С., Левченко В. МЕТРИЧЕСКИЕ КНИГИ АЛЕКСАНДРО-НЕВСКОЙ ЦЕРКВИ ИМПЕРАТОРСКОГО НОВОРОССИЙСКОГО УНИВЕРСИТЕТА КАК ИСТОЧНИК БИОГРАФИЧЕСКИХ ИССЛЕДОВАНИЙ ЕГО ПРОФЕССОРСКО-ПРЕПОДАВАТЕЛЬСКОГО СОСТАВА……………………………………………………………………………………….22

Самойлов Ф. УЧАСТЬ СТУДЕНТСТВА НОВОРОСІЙСЬКОГО УНІВЕРСИТЕТУ В СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНОМУ ЖИТТІ в 1905-1907 рр.: СТИСЛИЙ ОГЛЯД ІСТОРІОГРАФІЇ ТА ДЖЕРЕЛЬНОЇ БАЗИ…………………………………………………………………….35

Степи Лукоморья

Ложешник А. Участь значкового товариша Савелія Чернявського у переході задунайських козаків у підданство Російської імперії 1828 р.

……………………………………………………………………………………………………44


Край в эпоху диктатур

Тригуб О. Міжконфесійна боротьба у православ’ї та ставлення віруючих Одещини до розколу Російської православної церкви 1920років…………………………………………………………………………………………….57

Савченко В. «ВРЕМЯ БОЛЬШИХ ИСПЫТАНИЙ»: СОЦИАЛЬНАЯ СИТУАЦИЯ В ОДЕССЕ 1921 года…………………………………………………………………………….67

Музичко О. «ОДЕСЬКИЙ НАРОДНИЙ УНІВЕРСИТЕТ В ПАМ’ЯТЬ РЕВОЛЮЦІЇ 1917 року» В ІСТОРІЇ КУЛЬТУРИ ОДЕСИ……………………………………………………...87

Бажан О. КАРАЛЬНІ ЗАХОДИ НКВС ПРОТИ ЕТНІЧНИХ МЕНШИН НА ОДЕЩИНІ В ЧАСИ «ВЕЛИКОГО ТЕРОРУ»: СТАТИСТИЧНИЙ АСПЕКТ. ……………….116

Одесса нашего поколения

Урсу Д. зарубежная печать о событиях в одессе летом 1970 года..146

Лица земляков

Емельянов М. МАЛОИЗВЕСТНОЕ О ГЕНЕРАЛИССИМУСЕ СУВОРОВЕ………..174

Документы эпохи

Крайний А. У ИСТОКОВ ТРИНАДЦАТОГО (воспоминания одессита)………..186

Книжная полка краеведа

Михайлуца М. ІСТОРІЯ В ПАМ’ЯТІ: СПОГАДИ РАБІВ ТРЕТЬОГО РЕЙХУ (ОСТАРБАЙТЕРІВ ТА В’ЯЗНІВ КОНЦТАБОРІВ) ЯК ОБЄКТ ДОСЛІДЖЕННЯ………262


Шановні друзі!


11-й номер історико-краєзнавчого альманаху «Одесика. Південний Захід» виходить на початку 2011 року. З позицій нумерології подібний збіг давав би широке поле для тлумачень. Але історія – це наука, що спирається на факти та документи. В ній нема місця для спекуляцій та фантастичних прогнозів. Є лише копітка і тривала праця.

Протягом останніх років історія в Україні є полем політичних битв. Це, безумовно, зашкоджує історичним дослідженням, робить істориків заручниками політичної кон’юнктури. Поряд із ретельними та ґрунтовними дослідженнями з’являється чимало поверхових, заідеологізованих робіт. На цьому тлі альманах «Одесика. Південний Захід» намагається дотримуватися неупередженості, обєктивності та професіоналізму.

2011-й рік, безумовно, буде цікавим на події, які згодом визнають «історичними». Але не менш важливим він буде і з позицій власне історії. Серед різноманітних ювілеїв особливе значення набувають дві дати – 20 років незалежності України та 70 років з початку Великої Вітчизняної війни і оборони Одеси. Сьогодні з’являється чимало нових книг та досліджень, присвячених історії Другої Світової війни, в обіг включаються тисячі нових документів. Ще недавно нам здавалося, що ми знаємо все про те, що відбувалося під Москвою та Сталінградом, на Курській дузі та Одері. Але все більш популярним в назвах книг про війну є слово «невідомий»: «невідома війна», «невідома битва», «невідома сторінка». Переконаний, нам потрібна правда про оборону Одеси. Не для того, щоб переписувати історію чи смакувати помилки та прорахунки командуючих, а для того, щоб нагадати молодому поколінню про подвиг звичайних людей, їх однолітків, які 70 років тому відстоювали право на життя для себе і своїх нащадків. У цьому – запорука від хвороби безпам’ятства.

Не меншої уваги потребує і сучасний період. 20 років – значний етап у історії держави та її регіонів. Однак на відміну від Великої Вітчизняної, події 90-х років, а тим більш події останнього десятиліття мають значне політичне забарвлення. Більшість учасників та свідків живі, політично активні і висувають власну версію того, що відбувалося в державі протягом двох десятиліть. Але це не означає, що новітню історію України не варто вивчати. Навпаки, ретельний аналіз досягнень та помилок цього періоду дозволять нам проаналізувати шлях, яким всі ми йдемо і, можливо, уникнути прорахунків у майбутньому.

У будь-якому випадку у істориків є широке поле для досліджень. І гадаю, що цим двом ювілеям можна присвятити тематичні випуски альманаху «Одесика. Південний Захід».

Зі свого боку хочу побажати авторам та читачам альманаху нових творчих звершень, невтомності у пошуку, безпристрасності в оцінках!


Народний депутат України Сергій Гриневецький


Одесские древности


Тарас Гончарук,

кандидат историчних наук, доцент ОНУ ім. І. І. Мечникова 

Документи з фондів Одеського історико-краєзнавчого про героя штурму Хаджибея (Одеси) 1789 р. майора М. Меркеля

В історичній та краєзнавчій літературі наводяться досить різні відомості про постаті учасників штурму Хаджибея (Одеси) 14 (25) вересня 1789 р. Відносно легко можна розшукати досить детальні біографії керівників штурму: генерал-лейтенанта Івана Васильовича Гудовича та генерал-майора Йосипа Михайловича Дерібаса, також ватажків чорноморських козаків кошового отамана Захарія Олексійовича Чепігу та військового судді Антона Андрійовича Головатого. Відомості про інших учасників штурму залежали, передусім, від їхньої подальшої кар’єри. Керівник відділу, який безпосередньо штурмував фортецю Хаджибея (на сучасному Приморському бульварі м. Одеси) командир Троїцького піхотного полку Олександр Семенович Хвостов (1753 – 1820 рр.), пізніше: відзначився при штурмі Ізмаїлу 1790 р., служив російським представником у Константинополі, у 1804 р. отримав ранг таємного радника, у 1804-1820 рр. керував Державним позичковим банком імперії, набув відомості, як перекладач, поет, гострослов й вже з 1793 р. став членом Російської Академії наук. Федір Іванович Сандерс (1755 – 1836 рр.), якому судилося 14 (25) вересня 1789 р. встановити російський прапор над фортецею Хаджибея (Одеси) відзначився ще в численних баталіях різних війн: штурмі Ізмаїлу 1790 р., Варшави 1794 р., битвах при Березині 1812 р. та Лейпцигу 1813 р., здобутті Парижу 1814 р. та ін. Він дослужився до звання генерал-лейтенанта й від 1816 р. 18 років був комендантом Ізмаїлу (у цей час ніби спілкувався і з О. С. Пушкіним). Не дивно, що біографії О. С. Хвостова та Ф. І. Сандерса увійшли й до відповідних томів «Російського біографічного словника»[1. 185 – 189; 2. 295 – 296].

Набагато менше відомостей маємо про тих активних учасників штурму Хаджибея, які, вочевидь, пізніше не зробили блискучої кар’єри. Це, зокрема, стосується керівника відділу військ Й. Де-Рібаса, який 14 (25) вересня 1789 р. оволодів адміністративним та господарським центром Хаджибея (район сучасної Думської площі та Карантинної балки) секунд-майора Ряжського піхотного полку Сергія Воєйкова. В літературі не згадується його по батькові й відома лише дата народження – 1754 р. [3. 44].

Серед осіб про біографії яких одеським краєзнавцям майже нічого не відомо опинився й справжній герой штурму Хаджибея майор Меркель (іноді в документах називався «Маркель»). Артилериста Меркеля було згадано у рапортах про штурм Хаджибея (Одеси) І. Гудовича Г. Потьомкіну-Таврійському від 14 вересня 1789 р. та 18 вересня 1789 р., Й. Де-Рібаса І. Гудовича[4. 35-44] та донесенні Г. Потьомкіна-Таврійського Катерині ІІ від 3 жовтня 1789 р. [5. 320-322]. Зокрема, у рапорті Й. Де-Рібаса зазначалося, що після штурму «Щасливий успіх оволодіння замком міг би мати невигідні наслідки від того, що флот неприятельський сильною стріляниною з гармат та мортир почав шкодити війську, яке вступило у замок та розташувалося на березі, якщо б ваше високопревосходительство (тобто І. Гудович – Т.Г.) не здійснив перемогу, надіславши з п. артилерії майором та кавалером Маркелем 12-ть гармат польових. Ви власно вже були свідком того, що у короткий час не лише з флоту стріляти припинили, але й [турецькі] судна через сильні пошкодження від берегу відходити почали. З яких два змушені були здатися й опустивши прапор йти до нашого берегу.»

Про майора Меркеля чимало разів згадувалося в популярних та наукових виданнях з історії Одеси. Однак навіть імені цього офіцера дослідникам минулого дотепер найти не вдалося. Це досить прикро, оскільки Меркель був людиною досить здібною та хороброю. Зокрема, він відзначився під час штурму м. Анапи 21 - 22 червня 1790 р. військами І. Гудовича. (останній у своєму рапорті серед артилеристів першим відзначив майора Меркеля, «який, отримавши від ядра рану, маючи переламану руку, не припиняв служити, завдавав велику шкоду неприятелю і підпалював місто» [3. 51, 52; 6. 113]).

Якщо віхи біографії майора Меркеля дослідникам ще доведеться з’ясовувати, то відомості про його повне ім’я можна знайти у фондах Одеського істотко-краєзнавчого музею. Серед документів особового походження, що зберігаються в його тематичних колекціях, є «Рапорти і повідомлення в похідну канцелярію генерал-майора артилерії Л. Бухгольцу і полковнику артилерії М. Мордвинову» [7. 153, 154]. В цій збірці міститься 70 документів за лютий 1790 р., що здебільшого стосуються артилерії генерал-майора Льва Григоровича Бухгольця (Бухольця). Переважно це малоцікаві для читача рапорти підлеглих Л. Бухгольця щодо постачання амуніції, виплати заборгованих військовикам грошей, звільнення зі служби, повернення до виконання обов’язків по завершенню лікування, покарання за порушення дисципліни та ін. Вони відкривають незвичний, так би мовити, канцелярський, бік війни й нагадують відповідні документи цивільних державних установ чи підприємств. Серед зазначених документів кілька рапортів майора Меркеля та один документ адресований до нього. Останній стосувався виходу у відставку штик-юнкера Й. Огинського (Осинського?) й був поданий Меркелем Л. Бухгольцю разом з відповідним рапортом 24 лютого 1790 р.[8]

Наведені нижче тексти двох документів (одного з рапортів Меркеля до Бухгольця та вищезгаданого рапорту Огинського до Меркеля) можуть бути цікавими для вивчення історії Одеси, вочевидь, лише тим, що в них згадуються ім’я та по батькові героя штурму Хаджибея (Одеси) 14 (25) вересня 1789 р. – майора Миколи Яковича Меркеля. Сподіваємось, що постать цього діяча в майбутніх нарисах з історії Одеси вже не буде «безіменною».

Література:

1. Мокринский Г. Сандерс Федор Иванович // Русский биографический словарь (далі. – РБС). Т. [Сабанеев – Смыслов]. – СПб., 1904.

2. Хвостов Александр Семенович // РБС. Т. [Фабер – Цявловский]. – СПб., 1901.

3. Гончарук Т. История Хаджибея (Одессы). 1415 – 1795. Популярный очерк. – Одесса, 1997.

4. Сборник исторических материалов по истории Кубанского казачьего войска. – СПб., 1896. – Т .1.

5. Сборник военно-исторических материалов. – СПб, 1894. – Вып.7.

6. Собрание всех помещенных в ведомостях обеих столиц с 1789 по 1791 г. включительно всех реляций о военных действиях против неприятелей Российской империи. – М., 1791. – Ч.1.

7. Солодова В.В. Формування та розвиток документальних колекцій у складі фондів одеських музеїв (1825 – 2003). – Одеса, 2010.

8. Одеський державний історико-краєзнавчий музей (Далі - ОІКМ). – Інв. – № Д – 12174.


Документи:

1. «Высокородному превосходительному господину артиллерии генерал майору и кавалеру Льву Григорьевичу Бухольцу

Рапорт

Потребно трех ротной артиллерии второго канонирского полку команде: на нововтсроющие мундиры сего тысяча сем сот девятидесятого года генваря с первого числа: нижним чинам служителям: исключая нестроевых. За тем требуется на шестьсот осмнанадцять человек: на опалеты по положенным штатным ценам: на каждого по четыре копейки: а всего всем денег двадцать четыре рубли семьдесят две копейки: о чем вашему превосходительству сим рапортую и прошу отколь надлежит сообщить приказать отпустить на что имею ожидать резолюцию.

Артиллерии майор Николай (в оригіналі ім’я починається з латинської “N”. – Т.Г.) Меркель.

Февраля 8 дня

1790 году» (ОІКМ. – Інв. № Д – 12140)

2. «Высокоблагородному и высокопочтенному артиллерии господину майору и кавалеру Николаю Яковлеву Меркелю

Доношение

Написанное мною на всевысочайшее Ея императорского величества прошение об отставке меня за имеющейся болезнью от полевой и гарнизонной службы на собственное пропитание вашему высокоблагородию у сего поднося прошу куда следует по команде представлением не оставить равно до воспоследования об отставке резолюции уволить в отпуск в дом состоящий в Новгород Северском наместничестве в городе Кролевце. Штык юнкер Иосиф Огинской (можливо –«Осинский». – Т.Г.)

Февраля “ ”дня 1790 года» (ОІКМ. – Інв. – № Д – 12175).



следующая страница >>